АЗОТИСТИЙ ОБМІН — сукупність хімічних перетворень, реакцій синтезу і розпаду азотистих сполук в організмі; складова частина обміну речовин і енергії. Поняття «А.о.» охоплює білковий обмін (сукупність хімічних перетворень в організмі білків і продуктів їх метаболізму), а також обмін пептидів, амінокислот, нуклеїнових кислот, нуклеотидів, азотистих основ, аміноцукрів, азотовмісних ліпідів, вітамінів, гормонів та інших сполук, що містять азот. У тварин та людини А.о. складається з 3 основних етапів: 1) гідролітичного розпаду азотовмісних речовин у ШКТ та всмоктування утворених продуктів; 2) перетворення цих продуктів у тканинах, що сприяє утворенню білків та інших азотовмісних сполук; 3) виділення кінцевих продуктів А.о. з організму.
Організм тварин і людини засвоюваний азот отримує з їжею, у якій основним джерелом азотистих сполук є білки тваринного й рослинного походження. Головним чинником підтримки азотистої рівноваги — стану А.о., при якому кількість уведеного й виведеного азоту однакова, слугує адекватне надходження білка з їжею. У стані рівноваги за добу з сечею та калом у людини виводиться близько 3,7 г азоту, що відповідає 23 г білка (сухого) чи близько 110 г м’яса. У дорослому організмі в нормі кількість білка, який синтезується за добу, дорівнює сумарній кількості тканинних та харчових білків, що розпадаються, тобто азотистий баланс близький до нуля. Азотистий баланс — різниця між кількістю азоту, який потрапляє в організм з їжею, і кількістю азоту, виведеного з організму з сечею, калом, потом, — є показником інтенсивності А.о. в організмі. Голодування або недостатнє за вмістом азоту харчування призводять до негативного азотистого балансу, або азотистого дефіциту, під час якого кількість азоту, виведеного з організму, перевищує кількість азоту, що надходить в організм з їжею. Позитивний азотистий баланс, коли кількість азоту, що вводиться з їжею, перевищує кількість азоту, що виводиться з організму, відзначають в період росту організму, під час процесів регенерації тканин тощо. Стан А.о. значною мірою залежить від якості харчового білка, яка, у свою чергу, визначається амінокислотним складом і насамперед наявністю незамінних амінокислот.
А.о. регулюється безпосередньо нервовою системою, а також через вплив на залози внутрішньої секреції й виділення гормонів (соматотропного гормону, інсуліну, тиреоїдних гормонів, статевих гормонів, кортикостероїдів). Основне значення регуляції А.о. полягає в пристосуванні організму до умов зовнішнього та внутрішнього середовища, які постійно змінюються.
Словарь физиологических терминов / Отв. ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987; Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого. — М., 1986; Фізіологія з основами анатомії людини: Підруч. / Л.М. Малоштан, О.К. Рядних, Г.П. Жегунова та ін.; за ред. Л.М. Малоштан. — Х., 2003.